0 грн.
Зробити замовлення
Грунт — це верхній шар земної кори, який утворився внаслідок руйнування скельних порід планети і життєдіяльності мікроорганізмів. Грунт можна вважати живою речовиною земної кори, яке дає життя рослинам.
На гірських скелях поселяються мікроорганізми. Вони харчуються вуглецем, азотом з атмосфери та мінералами породи, виділяють речовини, які поступово руйнують камінь. Далі за справу беруться мохи та лишайники, які також змінюють склад гірської породи.
Залишки лишайників розкладаються мікроорганізмами, які синтезують гумус (перегній) і збагачують ще малородючий ґрунтах. На цьому грунті виростають дерева і чагарники, якими харчуються травоїдні тварини. Залишки живих організмів ще більше змінюють структуру ґрунту і збагачують її живильними речовинами. Внаслідок цього постійного процесу виробляється шар грунту від декількох сантиметрів до 2-3 метрів.
В першу чергу грунт служить опорою для рослини. Закріплені корінням в грунті, рослина отримує необхідні мінерали, добрива, воду, повітря. Більшість сухопутних рослин не виживе, якщо його коріння не будуть «дихати». Перебуваючи в грунті коріння рослини захищені від різких перепадів температури.
Грунт складається з мінералів (близько 55-60%), органіки (5-10%), води (20-30%) і повітря (10-20%). У грунті живуть мікроорганізми й інші звірятка, які його розпушують і переробляють. У своєму складі грунт має глинисті й піщані частинки. Глинисті грунти погано вбирають воду, тому що частинки глини дуже маленькі та щільно притиснуті один до одного, піщані навпаки, добре вбирають і пропускають через себе воду.
У важкій землі багато глинистих частинок, які містять багато поживних речовин, проте вони сирі й клейкі та погано пропускають повітря. Легка земля містять багато піску, який робить її більш розсипчастою, але вона погано утримує воду і поживні речовини. Пухка (або зерниста) структура грунту складається з грудочок різних розмірів, добре вбирає вологу і пропускає повітря. При внесенні в неї перегною така земля найкраще підходить для коренів рослин.
Ще бувають суглинні та супіщані грунти, в яких співвідношення піщаних глинистих частинок приблизно однакове. Такі грунти також підходять для землеробства.
Грунти без структури з пилоподібних частинок найменш придатні для вирощування рослин. У них погано утримується вода, а повітря не проникає до коренів.
Грунти бувають кислі, нейтральні та лужні. Чим більше в землі концентрація іонів водню (H +), тим вона кисліше. Якщо в землі таких іонів мало, то вона лужна.
Показник кислотності грунту - pH, чим менше його значення, тим грунт кисліше:
Для визначення кислотності грунту використовують лакмусові папірці-індикатори. Папірці поміщають в розчин з грунтом і за кольором визначають її pH відповідно до шкали, що додається до інструкції.
Різним рослинам потрібна різна земля. Наприклад, азалія не буде рости в лужному грунті, а лимон — в кислому. При поливі, внесення добрив pH грунту змінюється, тому для рослин, які звикли до кислого ґрунті, у воду для поливу періодично додають кілька крапель лимонного соку.
Кислотність, як і лужність, впливають на доступність для рослини різних елементів: азоту, фосфору, калію і т.д. Наприклад, рослина не буде отримувати азот в сильнокислій або лужнім землі, в нейтральній буде низька доступність марганцю.
В основному рослинам підходять грунти від слабокислих до лужних, від pH 5 до pH 8
Торф'яна, хвойна і верескова земля відносяться до кислих грунтів, а дернова (взята з чорнозему) - до нейтральних або лужних грунтів.
Універсальний грунт для рослин має pH 5,5-7,5, грунт для квітучих рослин - pH 5,5-6,8, грунт для фіалок - pH 5,5-6,0.
Для підвищення кислотності в грунтову суміш можна додати:
Для зниження кислотності грунту використовують:
